ПОРОШКИ (лат. pulveres — порошки) — тверді ЛП для внутрішнього або зовнішнього застосування, які складаються з однієї або кількох лікарських речовин і мають сипкі властивості. П. можуть являти собою механічні суміші подрібнених сипких лікарських речовин (органічної та неорганічної природи) з густими речовинами і рідинами у невеликих кількостях, які не впливають на їх сипкість. Вимоги до П.: високий ступінь дисперсності, сипкість, рівномірність розподілу речовин по всій масі порошку (однорідність змішування), точність дозування, стабільність; для деяких — стерильність і однорідність розподілу діючих речовин у масі П.
П. класифікують як прості та складні, дозовані та недозовані, для зовнішнього та внутрішнього застосування. Дозовані (розділені) П. (Pulveres divisi) — це П., розділені на окремі разові дози, розраховані кожна на одноразовий прийом. Складні дозовані П., як правило, призначають для внутрішнього застосування. Більшість дозованих П. мають масу 0,1–1,0 г на прийом. Недозовані (нерозділені) П. (Pulveres indivisi) відпускаються з аптеки нерозділеними на окремі разові дози, а дозуються самим хворим в умовних мірах за вказівкою лікаря (найчастіше — чайними ложками). Призначаються переважно для зовнішнього застосування. При виписуванні недозованих П. для внутрішнього застосування обов’язково зазначають кількість прийомів. Отруйні та сильнодіючі речовини у недозованих П. не відпускають. До недозованих П. для зовнішнього застосування належать: присипки; П. для вдувань; П., що застосовуються хворими вдома для приготування розчинів для полоскань, примочок, обмивань; П. для боротьби з комахами (дусти). Якщо немає особливих указівок, розмір часток П. для внутрішнього застосування повинен бути до 0,16 мм, для присипок — 0,1 мм, для вдихання — 0,2 мм; П. для зовнішнього застосування не подрібнюють. Залежно від рецептури, медичного призначення й фізико-хімічних властивостей лікарських речовин технологія П. включає такі стадії: подрібнення, просіювання, змішування, дозування, пакування й оформлення.
П. можуть бути використані для приготування: 1) розчинів і суспензій для перорального застосування. Вони можуть містити допоміжні речовини, які сприяють диспергуванню або розчиненню або запобігають злипанню, а також наповнювачі, барвники й ароматизатори, дозволені до медичного застосування. Їх випускають в однодозових або багатодозових контейнерах; 2) ректальних розчинів або суспензій. Після розчинення або диспергування вони повинні відповідати вимогам, які висуваються до ректальних розчинів або суспензій; 3) ін’єкційних або в/в інфузійних ЛП. При струшуванні з певним об’ємом відповідної стерильної рідини вони швидко утворюють прозорий розчин або однорідну суспензію. Після розчинення або суспендування вони повинні відповідати вимогам, що висуваються до в/в інфузійних або ін’єкційних ЛП відповідно; 4) шипучих однодозових або багатодозових П., що містять кислоти і карбонати або гідрокарбонати, які швидко реагують за наявності води з виділенням вуглецю діоксиду, і призначені для розчинення або диспергування у воді перед застосуванням.
ДФУ. — Х., 2001; Півненко Г.П. Аптечна технологія ліків. — К., 1962; Тихонов А.И., Ярных Т.Г. Технология лекарств. — Х., 2002; Энциклопедический словарь аптечного работника. — М., 1960.